Загалом, методи формування поділяються на дві основні категорії: вологе контактне формування та сухе пресування. У класифікації за характеристиками процесу вони включають ручне укладання-, ламінування, RTM (формування з перенесенням смоли), пултрузію, компресійне формування, намотування ниток тощо. Само ручне укладання-охоплює кілька варіантів: стандартний метод ручного-укладання, формування мішків,-розпилення, укладання-вологим/низьким-тиском та ручне укладання-без форми.
Чотири найпоширеніші методи формування в усьому світі:
Hand Lay-up [1]: в основному використовується в таких країнах, як Норвегія, Японія, Велика Британія та Данія.
Розпилення-: в основному використовується в таких країнах, як Швеція, Сполучені Штати та Норвегія.
Компресійне формування: в основному використовується в таких країнах, як Німеччина.
RTM (формування з перенесенням смоли): в основному використовується в Європі, Америці та Японії.
Інші методи включають намотування нитки, пултрузію, гаряче{0}}лиття під тиском тощо.
У моїй країні понад 90% виробів із армованого волокнами полімеру (FRP) виготовляється за допомогою-методу ручного укладання, тоді як інші методи-такі як намотування нитки та ламінування-припадають на решту. У Японії ручне укладання-досі становить 50% виробництва. Глобальна перспектива показує, що hand lay-продовжує утримувати значну частку ринку, демонструючи свою постійну життєздатність. Визначальними характеристиками методу ручного{10}}укладання є використання смол-вологого стану для формування, використання простого обладнання, низька вартість і можливість виготовляти великі монолітні вироби-понад 10 метрів у довжину-за одну операцію.
